Україна і США: від пожеж до системності, але переговори у глухому куті

4 серпня 2026, 08:47 ·360 слівредакція

За пів року відносини Києва та Вашингтона перейшли від екстрених візитів до системної роботи. Однак переговорний процес із Росією залишається заблокованим, і жодні кадрові зміни цього поки не виправляють.

Українсько-американські відносини суттєво змінилися за останні шість місяців. Якщо раніше Києву доводилося гасити кризи за допомогою масованих візитів високих делегацій, то тепер робота стала більш планомірною. Ключову роль у цьому відіграло налагодження особистих контактів із широким колом американських політичних гравців.

Період керівництва посольством Ольги Стефанішиної збігся з кількома важливими зрушеннями. Зокрема, змінилося ставлення до України з боку MAGA-середовища, що частково сприяло ухваленню закону Грема–Блюменталя. Санкційний тиск на Росію вдалося не лише зберегти, а й розширити. Окремим досягненням стало запуск спільної американо-української програми з розвитку дронів, яка відкрила українським технологіям доступ до провідних американських платформ. У цих процесах роль дипломатичної місії була суттєвою.

Водночас із кадровими змінами в Офісі президента, зокрема після відходу Андрія Єрмака від ручного керування процесами, відносини зі США стали більш системними. Зникла потреба узгоджувати кожен крок через один центр, що дозволило вибудувати стійкіші механізми взаємодії.

Однак попри позитивну динаміку у двосторонніх стосунках, переговорний трикутник Україна–Росія–США перебуває у повному глухому куті. Лінійних виходів із нього не видно, а Київ досі сподівається, що саме цей формат може привести до реальних переговорів. Путін не готовий сідати за стіл без потужного зовнішнього тиску, а США самостійно забезпечити його не можуть, особливо на тлі пробуксування в іранському питанні.

Блокада Азовського моря та загроза повного закриття Чорного моря для російських суден поки не змушують Кремль змінити позицію. Спостерігається парадоксальна ситуація: світ фактично спостерігає, як Росія сама підриває власну економіку, не бажаючи йти на поступки. Для України це болісний процес, адже країна перебуває в епіцентрі кризи, а її порти заблоковані.

Призначення Рустема Умерова керівником Служби зовнішньої розвідки наразі не змінює загальної картини. Проблема не в персоналіях, а в самому форматі переговорів, який, попри все, не переглядається. Це створює ризик подальшого затягування конфлікту без перспектив дипломатичного прориву.