Візит посланців Трампа до Москви: у Кремлі не чекають прориву

Посланці президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер прибудуть до Москви 5 вересня з пропозицією щодо припинення війни в Україні. Однак, за даними джерел, наближених до Кремля, російська сторона налаштована песимістично та не очікує укладення угоди за підсумками цього візиту. Причиною називають відсутність прогресу в попередніх переговорах і те, що Москва не бачить підстав вважати нові пропозиції прийнятними.

Володимир Путін готовий припинити війну лише на умовах Росії, які стають дедалі жорсткішими через відчуття військової переваги. Аналітики зазначають, що Кремль не демонструє готовності пом'якшити ключові вимоги, зокрема щодо Донецької області, які Київ послідовно відхиляє. Водночас у Москві вважають, що оборона України слабшає, що посилює позицію РФ.

Після Москви американські посланці 6 вересня вирушать до України. Володимир Зеленський заявив, що Київ прагне зробити цей візит максимально конструктивним, і пообіцяв не завдавати повітряних ударів на час перебування представників США, очікуючи на аналогічні кроки з боку Росії. Це буде перший візит Віткоффа і Кушнера в Україну від початку повномасштабної війни. Переговори під егідою США зайшли в глухий кут ще в лютому, а Трамп зосередився на конфлікті з Іраном.

Невідомо, чи запропонують американці нові ініціативи, здатні розблокувати діалог. Україна наполягає на гарантіях безпеки, тоді як Росія посилила удари по Києву та інших містах, зробивши висновок про розвал попередніх рамок переговорів. Українська сторона, своєю чергою, активізувала атаки вглиб РФ, зокрема по нафтопереробних заводах і складах логістичних операторів, що спричинило дефіцит пального в Росії. Ситуацію ускладнює те, що підтверджених домовленостей про припинення вогню немає, а російські удари тривають, попри заяви про можливий режим тиші.

Підсумок: візит посланців Трампа навряд чи стане проривом, оскільки позиції сторін залишаються несумісними. Росія не готова поступатися, Україна потребує гарантій безпеки, а європейські лідери відійшли на другий план, обмежуючись фінансовою та військовою підтримкою Києва.