Франція, Німеччина та Британія готують власний формат переговорів із Росією

Три європейські столиці — Лондон, Париж і Берлін — прагнуть не віддавати питання завершення війни в Україні повністю під контроль Вашингтона. У Європі побоюються, що адміністрація Трампа може діяти непередбачувано, тому Британія, Франція та Німеччина, які формують ядро «Коаліції охочих», хочуть стати головними голосами Європи в переговорах.

Вони вже напрацювали варіанти військових і безпекових гарантій для України. До процесу планують залучити також Польщу, Італію та країни Північної Європи. Європейський Союз має бути поінформований, а згодом і залучений до переговорів — частково тому, що менші країни, особливо балтійські та Угорщина, не повністю довіряють Парижу й Берліну представляти їхні інтереси.

7 червня Володимир Зеленський зустрівся з лідерами трьох країн у Лондоні, де обговорювалися принципи майбутньої мирної угоди. За чотири дні посли Британії, Франції та Німеччини провели зустріч у Москві із заступником міністра закордонних справ РФ Михайлом Галузіним. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наголосив, що ці дії відбуваються «на пряме прохання України».

Окремо президент Європейської ради Антоніу Кошта за дорученням Зеленського підняв українське питання в контактах із Москвою — його глава кабінету Педру Лорті спілкувався з Юрієм Ушаковим. Російська сторона відповіла зневажливо: Галузін заявив, що три країни «підштовхують Україну до продовження війни». Дії Кошти також викликали суперечки в ЄС: Франція та Німеччина звинуватили його в перевищенні повноважень, Австрія й Бельгія підтримали, а балтійські країни попередили, що будь-які домовленості з Москвою грають на руку Росії.

Німецький депутат і експерт із безпеки Норберт Реттген вважає, що ознак готовності Путіна до серйозних переговорів майже немає, і європейці ризикують видавати бажане за дійсне. Він зауважив, що Європа має бути за столом переговорів, оскільки йдеться про її безпеку, яку Вашингтон більше не вважає своїм життєвим інтересом. Наразі ж, за його словами, Путін виграє від розколу Заходу й воліє домовлятися з Європою через США.

Підсумок: європейська ініціатива щодо переговорів із Росією існує, але її ефективність залишається під питанням через небажання Москви йти на поступки та внутрішні розбіжності в самому ЄС.