Чому світ перестав боятися погроз Трампа

У квітні 2025 року нові митні тарифи США спричинили потужний резонанс: фондові ринки втратили трильйони доларів, понад 75 країн розпочали термінові переговори з Вашингтоном, а деякі держави навіть відмовилися від підготовлених заходів у відповідь. Однак за півтора року ситуація кардинально змінилася: тепер погрози президента США щодо торгівлі, Канади, Гренландії, НАТО чи Ірану вже не викликають колишньої паніки.

Як зазначають чиновники та аналітики, наближаючись до середини свого другого терміну, Трамп поступово втрачає здатність своїми заявами в соцмережах досягати потрібного результату. Його дії все частіше наштовхуються на перешкоди з боку судів і Конгресу, а ультиматуми не спрацьовують. «Ми вже звикли до цих щоденних заяв. Тепер ми вже не сприймаємо їх настільки серйозно», — зізнався італійський депутат Європарламенту Брандо Беніфей.

Показовим став приклад Китаю, який не поступився після погроз запровадити 100-відсоткові мита. Пекін зберіг позицію і використав домінування на ринку рідкоземельних мінералів, а також припинив закупівлю американської сої. Не спрацювали погрози й щодо Ірану: Тегеран не відновив судноплавство в Ормузькій протоці, попри вимоги та обіцянки «знищити цивілізацію». Європейські союзники, зокрема Іспанія та Італія, відмовилися глибше втягуватися в операції США, закривши свої бази чи повітряний простір.

Аналітики застерігають: звикання до погроз не робить співпрацю з Трампом безпечнішою. Якщо республіканці втратять більшість у Конгресі після проміжних виборів, президент може почати діяти ще рішучіше, використовуючи власні повноваження. «Це може бути надзвичайно небезпечно. Трамп — не з тих, хто тихо зникне в темряві. Він буде лютувати через втрату повноважень і шукатиме інші способи ризикувати американською потужністю», — попереджає Джеремі Шапіро з Європейської ради з міжнародних відносин.

Водночас довіра до США у світі продовжує падати. Опитування свідчать: дедалі більше країн вважають Китай передбачуванішим і надійнішим партнером, ніж Вашингтон. Світ адаптується до нової реальності, де гучні заяви американського лідера — це радше шум, ніж сигнал до дій.