Мендель назвала Зеленського «загрозою суверенітету»: що стоїть за заявами ексречниці

Юлія Мендель, яка очолювала пресслужбу президента з 2019 до 2021 року, дала інтерв'ю журналістці та блогерці Лілії Багіровій. У розмові вона назвала Володимира Зеленського «загрозою українському суверенітету» та «інструментом самогубства української нації», а також сказала, що шкодує про роботу в команді Офісу Президента.

«Я кожного дня прошу у Бога пробачення за те, що я допомогла цій мерзоті прийти до влади, бути у владі», — сказала вона. На уточнення Багірової, кого саме має на увазі, Мендель відповіла: «Це Зеленський». Окремо ексречниця заявила, що в телефонній книзі президента «половина контактів — це росіяни», і згадала епізоди, коли, за її словами, він емоційно реагував на робочі рішення — кричав на неї та «стукав по столу».

Значна частина розмови стосувалася повномасштабної війни. Мендель твердить, що було «близько семи спроб закінчити війну», а позиція Зеленського нібито полягала в тому, що «війна повинна продовжуватися». «Те, що саме Зеленський наполягав на тому, що треба продовжувати війну 2022 року, — це 100%. Двічі. І 2024 року», — заявила вона. Важливо, що ці твердження наразі існують лише як оцінки самої Мендель — документальних підтверджень у публікації немає.

Водночас вона не знімає відповідальності за початок вторгнення з російського президента, але наполягає, що внутрішні українські проблеми не можна пояснювати діями Кремля. «Путін — г*внюк ще той. Але не Путін винен в українській корупції. Не Путін винен у будинках, що будуються під Києвом. Не Путін винен у тих скандалах, які відбуваються. Путін знищує українську націю. А Зеленський яку знищує? Скажіть мені», — сказала вона.

Для читача тут важливий не стільки емоційний тон, скільки контекст. Мендель — не стороння коментаторка, а колишня працівниця Офісу Президента, тож її слова автоматично отримують вагу «свідчення зсередини». Але саме тому до них варто ставитися обережно: жодних доказів — документів, записів, підтверджень інших учасників подій — у публікації не наведено, а самі формулювання мають виразно оцінний характер. Заяви такого типу працюють передусім як інформаційний привід: вони живлять дискусію про довіру до влади, але не додають перевірених фактів про її рішення.

Це не перший подібний виступ ексречниці. У травні 2026 року вона дала інтерв'ю американському журналісту Такеру Карлсону, де також критикувала ситуацію в Україні, а у вересні 2026-го планувала виступити в Європейському парламенті на заході про шляхи завершення війни — і 16 вересня заявила, що її не пустили до будівлі. Мендель уже тривалий час живе за кордоном і не повертається в Україну; де саме вона перебуває, публічно не повідомляється.

Підсумок: наразі маємо набір гучних публічних звинувачень без документального підкріплення і без офіційної реакції Офісу Президента чи представників влади. Для суспільства це радше привід поставити питання про прозорість ухвалення рішень, ніж підстава робити висновки про події 2022 чи 2024 років. Оцінювати ці слова варто разом із контекстом: хто їх виголошує, у якому форматі та які докази пропонує.