Скандал навколо Овечкіна: чому участь спортсменів у політиці має наслідки для України

Інцидент стався напередодні виборів до Держдуми Росії, запланованих на 20 вересня. Правляча партія «Єдина Росія» записала агітаційний ролик, у якому, окрім Овечкіна, знялися міністр закордонних справ Сергій Лавров, хокеїст В'ячеслав Фетісов, боєць ММА Федір Ємельяненко, шахіст Сергій Карякін та фігуристка Каміла Валієва. Овечкін, який є капітаном клубу НХЛ «Вашингтон Кепіталз», опинився в одному ряду з прихильниками чинної російської влади.

Реакція Гераскевича була різкою. У своєму акаунті в соцмережі X він заявив: «Російський "невинний" спортсмен. Підтримуючи цю політичну партію, Овечкін зміцнює позиції Путіна і тим самим сприяє вбивствам та поглибленню трагедії в Україні. Це ще один приклад того, як Росія використовує спортсменів у пропаганді. Як міжнародні спортивні організації можуть стверджувати, що "спорт поза політикою"? Російський спорт має бути ізольований». Таким чином український спортсмен порушив питання про відповідальність відомих атлетів за публічну підтримку політичних сил, які ведуть війну проти України.

Для України ця ситуація має цілком практичне значення. По-перше, вона демонструє, що російська пропаганда продовжує використовувати спорт як інструмент легітимації влади та мобілізації прихильників. Участь зірок світового рівня, зокрема чинних гравців НХЛ, створює ілюзію широкої підтримки режиму. По-друге, це ускладнює зусилля України та міжнародних партнерів щодо ізоляції російського спорту: аргумент «спорт поза політикою» використовується для того, щоб уникати санкцій проти спортсменів, які відкрито підтримують агресію. По-третє, такі випадки впливають на громадську думку в Україні, де суспільство очікує від міжнародних спортивних організацій послідовної позиції.

Водночас варто враховувати контекст: Овечкін не вперше опиняється в центрі подібних скандалів, а російські спортсмени регулярно беруть участь у політичних кампаніях. Це ставить перед міжнародними федераціями дилему — чи можуть вони надалі дозволяти участь у змаганнях тим, хто прямо чи опосередковано підтримує політику Кремля. Для України важливо, щоб такі сигнали не залишалися поза увагою, адже йдеться не лише про спортивну етику, а й про моральну оцінку війни.

Підсумок: заява Гераскевича — це не просто емоційна реакція, а нагадування про те, що спорт і політика нерозривно пов'язані, коли йдеться про підтримку режиму, який веде війну. Для України принципово, щоб міжнародна спільнота чула цю позицію і ухвалювала рішення відповідно до неї.