Трамп для України: не союзник, але й не ворог — що стоїть за його тиском

Американський лідер не виконує класичної ролі посередника у конфлікті, адже зазвичай така посада передбачає сприяння переговорному процесу. Натомість Трамп, за словами політолога Валентина Гладких, іноді сам провокує загострення.

Його стратегія полягає у використанні наявних важелів впливу, щоб змусити сторони сісти за стіл переговорів. При цьому тиск спрямовується на того, хто, на думку президента США, швидше поступиться. Спочатку об'єктом тиску стала Україна: формальний привід у Білому домі, затримка фінансової та військової допомоги. Однак європейські партнери частково перебрали на себе ці зобов'язання, а програма закупівлі зброї для України виявилася вигідною для американської економіки.

Україна, своєю чергою, продемонструвала принципову позицію і не погодилася на вимоги капітуляції. Після цього Трамп переключив увагу на Кремль. Політолог зазначає, що Путін не прагне миру, тому його можна лише змусити до нього. Для цього потрібні конкретні дії, як-от передача Україні ракет "Томагавк" для ударів по території Росії, адже Кремль реагує лише на реальну силу.

Однак поки що Білий дім не готовий до радикальних кроків, покладаючись на погрози та натяки. Така тактика, на думку експерта, не приносить очікуваних результатів.