Зеленський про Китай: чому Пекін не на боці України і що це змінює

За словами Зеленського, Росія використовує у війні обладнання, яке отримує від Китаю, ймовірно, разом із фахівцями та технологіями. Водночас китайських ракет в Україні він не бачив — на відміну від озброєння з Північної Кореї. Про це президент розповів в інтерв'ю NHK, фрагмент якого опублікував у Telegram 17 вересня.

Ключова теза глави держави — не про зброю, а про політичну волю. Зеленський наголосив, що не бачить тиску на РФ з боку Китаю і "ніколи цього не бачив", припустивши, що той міг би відбуватися під час якихось двосторонніх зустрічей. "Звісно, Китай може знайти спосіб підштовхнути [нелегітимного президента РФ Володимира] Путіна до переговорів. Я впевнений. Але вони цього не зробили. І якщо ти можеш, але не робиш, то це підтримка чи ні? Шкода, що Китай не на нашому боці в цій війні – політично. Справа навіть не у зброї. Справа в політичній волі. І шкода, тому що цю війну можуть миттєво зупинити сильні лідери, зокрема й Китай. Шкода, що вони не на нашому боці", — сказав він.

Для Києва важливий нюанс формулювання: президент назвав ситуацію не проблемою, а прикрістю. Проблема, за його словами, у тому, що Китай "не посередині". "Бо вони трохи більше на боці Росії. І те, що вони трохи більше на боці Росії – я маю на увазі не пряме надання зброї, а більшу відкритість до них, більшу готовність допомагати їм, ніж нам, – у випадку такої великої країни "трохи" означає багато", — резюмував глава держави. Отже, йдеться про політичну вагу Пекіна: навіть невеликий зсув у бік Москви для країни такого масштабу означає суттєві наслідки для балансу сил.

Контекст пояснює, чому ця заява звучить саме так. Публічно Китай від початку повномасштабного вторгнення тримається нейтральної риторики та закликає до переговорів, але в ООН часто голосує так само, як Росія. За даними США, навесні 2024 року Пекін посилив підтримку РФ — розвідданими, оптикою для військової техніки, ракетним паливом, верстатами для виробництва танків та іншими товарами. У червні 2025 року Путін говорив про намір разом із Китаєм сформувати "новий світовий порядок", а Сі Цзіньпін заявляв, що Пекін і Москва мають "об'єднати" країни Глобального Півдня. Водночас на саміті ШОС у Бішкеку 1 вересня китайський лідер казав про готовність брати участь у врегулюванні війни, "координуючи" зусилля сторін, і зустрічався з Путіним на полях саміту. А на полях БРІКС Путін обговорював війну в Україні з прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді та Сі Цзіньпіном, і лідери, за словами прессекретаря глави Кремля Дмитра Пєскова, запропонували йому сприяння у пошуку рішення. У травні 2026 року Reuters повідомив, що близько 200 росіян таємно пройшли підготовку на території КНР, частина з них згодом вирушила на війну проти України; МЗС Китаю назвав такі повідомлення спробою перекласти на Пекін відповідальність за війну, наголосивши на своїй "об'єктивній та неупередженій позиції".

Що це означає практично. По-перше, Київ не очікує від Пекіна прямої збройової підтримки — і не будує на цьому розрахунків. По-друге, головний запит до Китаю — політичний: використати свій вплив на Москву, який, за оцінкою Зеленського, зараз особливо вагомий на тлі санкцій. По-третє, поки що цей вплив не конвертується у тиск, і саме це президент називає прикрістю. Для України це означає, що дипломатичний трек із залученням глобальних гравців залишається відкритим, але без гарантій швидкого результату.

Підсумок: заява Зеленського — це не про розрив із Китаєм, а про фіксацію реальності. Пекін має достатньо важелів, щоб вплинути на перебіг війни, але наразі не демонструє політичної волі це робити. Для України це означає продовження роботи на всіх напрямах — і водночас тверезе усвідомлення, що нейтральна риторика Китаю на практиці виявляється зміщеною в бік Москви.