Довіра до Зеленського тримається на рівні 54% попри антикорупційні скандали — що це означає

За результатами дослідження Київського міжнародного інституту соціології, проведеного з 21 серпня по 10 вересня, Володимиру Зеленському довіряють 54% респондентів, тоді як 41% висловили недовіру. Баланс між цими показниками становить +13%. У деталізації відповідей 18% опитаних заявили про повну довіру, ще 36% — про «скоріше» довіру. Серед тих, хто не довіряє, 25% обрали варіант «зовсім не довіряю», а 16% — «скоріше не довіряю».

Порівняно з кінцем липня та початком серпня зміни виявилися мінімальними: тоді довіра сягала 55%, а недовіра — 40%. Важливий контекст у тому, що польовий етап розпочався відразу після оприлюднення розслідування НАБУ і САП під назвою «Форест Гамп», через яке була звільнена заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра. Частину опитування проводили вже після появи нового розслідування — «Карфаген», яке стосується Офісу генерального прокурора. Тобто навіть на тлі цих подій рейтинг довіри до глави держави не зазнав відчутного падіння.

Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зауважує, що Зеленський зберігає доволі високі показники довіри і, відповідно, легітимність як голова держави. Водночас, за його словами, «кумулятивний негативний ефект ряду резонансних антикорупційних розслідувань, які торкаються команди і оточення Зеленського, може зрештою бути незворотним». Соціолог нагадав, що українці гостро реагують на корупцію: у квітні 54% опитаних назвали корупцію більшою загрозою для країни, ніж воєнну агресію, яку такою вважали 39%. «Можна дискутувати про адекватність такої оцінки співгромадян, але якщо суб’єктивно українці саме так бачать ситуацію, це може мати цілком практичні об’єктивні наслідки, які можуть не сподобатись багатьом», — додав Грушецький.

Опитування КМІС провів із власної ініціативи методом телефонного інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів. Було опитано 1003 респонденти віком від 18 років, які проживають на підконтрольній уряду території. За звичайних умов статистична похибка для показників, близьких до 50%, не перевищувала б 4,1%, для близьких до 25% — 3,5%, для близьких до 10% — 2,5%, для близьких до 5% — 1,8%. В умовах війни допускається певне відхилення. Окремо в серпні 15% опитаних висловилися за проведення виборів після припинення вогню, не чекаючи підписання остаточної мирної угоди чи завершення війни, — у березні таких було 12%.

Для розуміння загального тла варто згадати, що станом на 10 серпня найвищі показники довіри серед українських політиків мали Валерій Залужний (66%), Михайло Федоров (63%) та Кирило Буданов. Це означає, що запит суспільства на зміни й оновлення політичного поля залишається виразним, навіть якщо він поки що не конвертується у падіння довіри до чинного президента. Для громадян ключове питання полягає в тому, чи збережеться цей баланс і надалі, адже кожне нове розслідування, що зачіпає оточення влади, накопичує ефект, який може проявитися не одразу, а згодом.