Канада та ЄС: новий формат партнерства попри торговий тиск США

Прем'єр-міністр Канади Марк Карні виступив у четвер у Європейському парламенті у Страсбурзі, де окреслив бачення відносин Оттави з Брюсселем. За його словами, жодна зовнішня сила не має права визначати, з ким Канада може укладати угоди. «Ніхто не диктуватиме Канаді, з ким саме вона може укладати угоди. Ми не є ситуативними союзниками й не шукаємо домовленостей із нульовою сумою», — наголосив він.

Приводом для такої заяви стала ініціатива президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, яка напередодні запропонувала надати Канаді статус «асоційованого члена» ЄС — першій державі в такому форматі — та залучити її до майбутньої Європейської ради безпеки. У відповідь президент США Дональд Трамп пригрозив Євросоюзу митами або обмеженням торгівлі. Це надає ініціативі подвійного змісту: вона стосується не лише економічної інтеграції, а й здатності обох сторін діяти самостійно під зовнішнім тиском.

Карні підтримав курс на зближення, наголосивши, що поглиблення співпраці зробить сильнішими і Канаду, і ЄС. «Канада вітає цю амбіцію. Опитування свідчать, що переважна більшість канадців підтримує значно тісніші зв'язки з Європою. Європа й Канада сильніші разом», — сказав він. За його словами, основою партнерства є не лише спільні економічні інтереси, а й цінності, історичні зв'язки та постійний обмін людьми, ідеями, товарами й технологіями через Атлантику.

Прем'єр-міністр підкреслив, що йдеться про довгостроковий альянс, покликаний зміцнити суверенітет, безпеку та економічну стійкість обох сторін, а не про тимчасове об'єднання у відповідь на політику Вашингтона. Канада при цьому не претендує на повноправне членство в ЄС — її мета полягає у створенні нового формату поглибленого партнерства.

Що це означає на практиці? Для Канади такий формат — спосіб зменшити залежність від єдиного ринку та убезпечити власну економіку від різких змін у торговій політиці сусідів. Для ЄС — можливість розширити коло надійних партнерів без формального розширення, яке вимагає тривалих і складних процедур. А для глобальної торгівлі — ще один сигнал, що країни дедалі частіше шукають альтернативні формати співпраці, коли традиційні союзницькі зв'язки стають предметом політичного тиску. Конкретні параметри «асоційованого членства» ще належить узгодити, тож поки що йдеться радше про політичну рамку, ніж про готовий механізм.