Розвіддані США: що вони означають для ударів України по РФ

За інформацією американських та українських джерел, єдиним безкоштовним внеском США у військові зусилля Києва залишається обмін розвідданими. Ключову роль у цій політиці відіграє директор ЦРУ Джон Раткліфф, який, за даними видання, вражає президента Дональда Трампа на полях для гольфу даними про втрати Росії, що нині перевищують 40 тисяч осіб на місяць.

Сам Раткліфф пояснює свій вплив простою формулою: «Трамп не любить невдах». Тому, поки Україна демонструє здатність чинити опір і спростовує скептиків, які сумніваються в її перемозі, схильність Трампа до виходу з конфлікту слабшає. Водночас удари по російській енергетиці можуть бути вигідні Вашингтону: скорочення експорту нафти з РФ робить Індію та Китай вразливішими до торговельних мит, а сам Трамп із першого терміну закликав Європу відмовитися від російських енергоносіїв.

Президент України Володимир Зеленський називає атаки на російські нафтопереробні заводи «санкціями дальнього радіусу дії». Трамп, своєю чергою, може розглядати бомбардування як підготовку до переговорів, подібно до свого підходу в Ірані. «Це ескалація, але це також ескалація, яка може допомогти призвести до завершення конфлікту», — заявив він на саміті НАТО в Анкарі.

Обмін розвідданими між США та Україною відновився на високому рівні, що, на думку сенатора Марка Ворнера, дало Києву перевагу у війні. Щодо ударів по енергоінфраструктурі РФ, то у липні російські НПЗ, танкери та нафтопроводи щонайменше 30 разів зазнавали атак — це другий найвищий місячний показник від початку повномасштабного вторгнення. У другій половині місяця Україна зосередилася на танкерах і морських маршрутах, через що в Новоросійську, який забезпечує близько 20% морського експорту російської нафти, за тиждень до 26 липня завантажили лише чотири судна.

Таким чином, розвідувальна підтримка США залишається важливим чинником, що дозволяє Україні продовжувати тиск на російську економіку та військову машину. Водночас ця політика відображає прагматичний підхід Трампа, який бачить в українських ударах інструмент для послаблення позицій Москви перед будь-якими майбутніми переговорами.