Повернення російського газу до Німеччини: про що насправді свідчить підготовка зустрічі з AfD

За інформацією джерел, знайомих із підготовкою, ідеться про зустріч, яка може відбутися у березні 2027 року. З російського боку в ній має взяти участь Кирило Дмитрієв — близький радник Путіна, який відповідає за економічний напрям. Німецьку сторону представлятимуть співголови «Альтернативи для Німеччини» Аліс Вайдель і Тіно Хрупалла.

Умова, яку називають організатори, принципова: спершу між Росією та Україною має бути узгоджена рамкова мирна угода. Саме після цього, за задумом ініціаторів, саміт міг би об'єднати AfD, Росію та США. Серед можливих місць проведення називають Ізраїль, Об'єднані Арабські Емірати або Індію. Організатори також сподівалися залучити спецпредставників президента США Дональда Трампа — Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, утім високопоставлений представник США заявив, що запрошення їм не надходило.

Для Німеччини питання має подвійне значення. До повномасштабного вторгнення Росія забезпечувала понад третину імпорту сирої нафти та більш ніж половину природного газу країни. Відмова від цих обсягів стала одним із найдорожчих рішень для німецької економіки, і саме на втому від цих витрат розраховують ініціатори зустрічі. Вайдель ще в червні в інтерв'ю заявляла про потребу припинити бойкот російських нафти й газу, аргументуючи це підтримкою ослабленої економіки.

Показово, що підготовка зустрічі відбувається на тлі зростання популярності AfD, яка стала найбільш підтримуваною партією серед німецьких виборців. Це перетворює енергетичну тему з суто господарської на політичну: якщо партія зможе запропонувати виборцям повернення дешевих енергоносіїв, це може змінити розклад сил у Німеччині, а отже — і всю конфігурацію підтримки України в Європі.

Для України тут важливий нюанс: сама зустріч поставлена в залежність від мирної угоди. Тобто відновлення газових постачань подають не як альтернативу миру, а як нагороду за нього. Це створює додатковий тиск на переговорний процес і водночас сигналізує, що Росія готова торгувати енергією як політичним інструментом, а не просто як товаром.

Підсумок: ідеться не лише про труби й контракти. Ідеться про спробу зібрати нову політичну конфігурацію — Москва, AfD і Вашингтон — навколо енергетики. Чи відбудеться ця зустріч, залежить від двох речей: чи буде мирна угода і чи збереже AfD свою нинішню популярність. Обидві умови поки що далекі від виконання.